Користувачу
Чому слід платити за музику?
До створення музики залучається велика кількість людей. Це композитори й автори тексту музичного твору (субєкти авторського права), виконавці, звукорежисери, продюсери, аранжувальники, виробники фонограм тощо (суб’єкти суміжних прав). Музичний твір з такого погляду є продуктом, виробництво якого має бути оплачено. Яким же саме чином?
Існує два варіанти подальшого використання того чи іншого примірника із записами музичних творів:
Перший варіант коли записи використовують для прослуховування особисто або у вузькому колі знайомих, наприклад, удома. В такому разі праця виробників музики вже є оплаченою, оскільки певний відсоток на її оплату закладений у ціну примірника фонограми.
Другий варіант коли записи використовують для публічного прослуховування з комерційною метою заклади торгівлі, громадського харчування, розваг, транспортні перевізники тощо.
Публічне використання музики завжди переслідує певну мету створити більш комфортну атмосферу в торгівельному залі супермаркета, залі ресторану, у вагонах поїздів залізничного транспорту, за рахунок чого залучити більше клієнтів і, врешті-решт, підвищити доходи певної установи. За таких обставин цілком логічним є те, що така установа має платити роялті за музику, яка приносить їй дохід, так само, як вона сплачує за електрику чи воду.
Платити за публічне використання музики зобовязує законодавство України. Це Закон України «Про авторське право і суміжні права» вiд 23.12.1993 № 3792-XII, а також Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» від 18 січня 2003 р. N 71 і «Про затвердження мінімальних ставок винагороди (роялті) за використання обєктів авторського права і суміжних прав» від 18 січня 2003 р. N 72.
Публічне використання зазначеними вище установами фонограм та відеограм, права на які належать правовласникам (без виплати належної винагороди) є прямим порушенням їх суміжних прав, зазначених у Законі України «Про авторське право та суміжні права». Переговори користувача з кожним зацікавленим правовласником не є раціональним вирішенням справи, оскільки потребують значних витрат коштів і часу. ЗУ «Про авторське право та суміжні права», ст. 43, 45, 48, 49, передбачає можливість використання обєктів суміжних прав без отримання індивідуального дозволу від кожного правовласника за умови укладання відповідних угод з організацією, яка здійснює управління майновими правами на колективній основі. Організація колективного управління не є державним органом, вона створюється субєктами авторського права і (або) суміжних прав. Вищезгаданий Закон передбачає функції, покладені на організацію колективного управління. Слід підкреслити, що організація колективного управління відповідно до п. «в» і «г» ст. 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» має право збирати винагороду за використання обєктів суміжних прав та розподіляти і виплачувати її суб’єктам суміжних прав.
На сьогоднішній день розмір винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядок її виплати регулюється постановою Кабінету Міністрів України №71 «Про затвердження розміру винагороди (роялті) за використання опублікованих з комерційною метою фонограм і відеограм та порядку її виплати» від 18 січня 2003 р. Механізм і порядок виплати винагороди визначається двостороннім договором між користувачем та уповноваженою організацією колективного управління з урахуванням вимог пункту 6 частини ІІ додатку до постанови Кабміну № 71.
|
Законодавство
Типові договори
Адреса ОП «УЛМП»:
Київ, 01133
вул. Леоніда Первомайського, 5а, оф. 33
тел./факс (044) 507-25-51
|
|